Історія створення Кобзарцівської філії І-ІІ ступенів Снігурівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

       В 1928 році в селі Кобзарці, що на Снігурівщіни, яке засноване в 1924 році, було організовано початкову школу на народні кошти, в якій навчались 24 учні. При школі, яка знаходилася в звичайній селянській хаті, була організована хата -читальня, де при ламповому освітленні читали газети, постанови партії та уряду, готували художню самодіяльність, тут же було організовано гурток з ліквідації неграмотності.

       Першим вчителем в школі був Єфіменко Гаврило Васильович. Народився в селі Висунь Березнігуватського району Миколаївської області в 1900 році. Сім'я переїхала в село Кобзарці і Гаврила Васильовича посилають на навчання в місто Берислав, де він закінчив учительські курси. Його призначають директором Кобзарцівської школи

      З початком Великої Вітчизняної війни Гаврило Васильович на фронті.

       У 1942 році в селі було завершено будівництво нової школи Після закінчення Великої Вітчизняної війни в школі продовжується навчання дітей. Директором школи знову був призначений Єфіменко Гаврило Васильович.

           Після закінчення Криворізького учительського інституту у 1948 році, за комсомольською путівкою був направлений у Снігурівський район Дрьомов Микола Дмитрович, якого призначають директором Кобзарцівської школи. Народився 21.05.1921 року в місті Кривий Ріг. Ріс в сім'ї інженера. Ще в шкільні роки проявив організаторські здібності, був комсомольським ватажком.. Викладав географію, разом із дружиною Фаїною Іванівною, яка викладала російську літературу, проживали в учительському домі. Разом з учнями збирав металобрухт, і із залишків німецьких мотоциклів вони зробили свій шкільний мотоцикл. Через облвно роздобув велетенську бібліотеку для школи - 5 тисяч книг.

       У 1951 році школу було реорганізовано в семирічну, а Дрьомова М.Д. направили у Снігурівську СШ № 2.

        З 1951 року по 1972 директором школи працював інвалід, ветеран Великої Вітчизняної війни Селіванов Микола Борисович, який викладав у школі історію.

     Саме під час керування Селівановим М.Б., школу було переведено у непристосоване приміщення, що планувалося як гуртожиток.

       Ця подія відбулася навесні 1971 року. Новобудову озеленювали, насаджували сад учні та вчителі школи .

        З 1972 по 1978 рік директором школи працювала Стародубець Неоніла Михайлівна, яка до цього часу викладала у цій же школі українську мову та літературу. Вона продовжувала традиції закладені попередніми керівниками. У 1978 році Стародубець Н.М. односельчани обрали головою новоствореної Кобзарцівської сільської ради.

       З 1978 по 2005 рік беззмінним директором пропрацювала Гриценко Валентина В'ячеславівна, яка була випускницею цієї школи, а після закінчення вузу викладала математику . Саме з ініціативи Гриценко В.В. та її чоловіка Гриценко І.М., вчителя історії, в школі був створений історико - краєзнавчий музей імені Героя Радянського Союзу Віктора Антоновича Веденко. У 1983 році зусиллями пошукової групи музею під керівництвом Гриценка І.М. відбулася зустріч колишніх однополчан В.А.Веденка.

       Навесні 2005 року музей був реорганізований в історико - етнографічний, а також були оновлені усі експозиції.

     У 2005 році естафету керівництва Гриценко В.В. передала колишній учениці школи, вчителю історії Ліщенюк Світлані Володимирівні

        У школі продовжуються кращі традиції з вивчення історії рідного краю. На сьогодні в школі продовжує працювати історико - етнографічний музей ім. Героя Радянського Союзу В. А. Веденка  та гурток "Відродження", яким керує заступник директора з виховної роботи Юськів Тетяна Іванівна. Наказом МОН України від 17.06.2016 року  №689  історико - етнографічному музею Кобзарцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів присвоєно почесне звання "Зразковий музей".